Зміст
Тема існування душі, її призначення і посмертна доля цікавила людство протягом майже всієї історії. Одне з найактуальніших питань, починаючи з часів античних філософів і закінчуючи сучасними діячами науки, полягає в тому, скільки важить душа, яка перебуває в людському тілі.
Звідки взялося поняття
Одними з перших в історії, хто порушив питання існування душі, були мислителі та філософи Античності. Після того як люди почали розділяти світ на живе і неживе, душа стала визначальною характеристикою того, що робить фізичну оболонку живою істотою.
Найбільший мислитель і наставник, який заснував першу Академію, — Платон, у своїх філософських працях визначає душу як частину Всесвіту, який вдихає життя в мертву матерію. Він поділяє все, що існує у видимому людському оці світі на матерію та ідею. Матерія виконує функцію неживої оболонки, а ідея є рушійною силою, яка робить живу істоту живою. Такою ідеєю є душа. Після смерті фізичного тіла душа повертається у Всесвіт.
Платон і Аристотель розвивали різні вчення про існування та безсмертя душі
Найбільш відомою працею античного періоду, що стосується питань існування душі, є трактат «Про душу» учня Платона Аристотеля. У роботі він описує основні ідеї своїх попередників, та був розкриває суть свого вчення. На відміну від Платона, Аристотель стверджує, що матерія та ідея не існують окремо, а є частиною єдиного цілого. Після загибелі матерії гине та її рушійна сила. Він також поділяє їх на три види:
- рослинна;
- тварина;
- людський.
Перші гіпотези про людську душу з’явилися ще за часів Античності
В якій частині тіла знаходиться душа
Перші вивчення фізичних властивостей людської душі почалися із спроб визначити, у якій частині тіла перебуває ця духовна сила. Багато філософів і доктора Античності присвячували свої праці цій темі. Серед них такі видатні уми стародавніх часів, як:
- Емпедокл;
- Демокріт;
- Анаксагор і т.д.
Вони ставили досліди та спостерігали за тим, як поводиться людський організм під час смерті. Вони зробили висновок, що душею є речовина, яка перебуває у крові. Але вони намагалися визначити, скільки важить людська душа.
У Стародавньому Єгипті вірили, що душа живе в серці та мозку
У Стародавньому Єгипті вірили, що духовна сила знаходиться одночасно в кількох органах — у мозку та серці. Це вважають причиною, чому ці органи витягували під час муміфікації трупа та ховали окремо.
Хто і як зважував душу людини
Думка, що людська душа важить приблизно 21 грам, була поширена до 2001 року. Однак цей факт має як докази, так і спростування.
Дослідження Дункана МакДугалла
У 1960 році лікар на ім’я Дункан МакДугалл став першим діячем науки, хто вирішив провести досліди з метою визначити фізичну вагу людської душі. Він проводив свої досліди у лікарні, в якій працював. Він поміщав вмираючих пацієнтів у особливе підвісне ложе, під якими були ваги. За допомогою цього пристрою він міг зважувати пацієнта будь-коли.
Дослідження Дункана МакДугалла привели до висновку про те, що душа важить 21 грам.
Дункан проводив зважування двічі – незадовго до смерті і відразу після її настання. У середньому після смерті всі шестеро випробуваних пацієнтів легшали приблизно на 21 грам. Звідси лікар зробив висновки, що стільки важить душа людини.
Дослідження Еугеніуса Кугіса
Лікар на ім’я Еугеніус Кугіс висунув своє спростування щодо дослідів та висновків Дункана МакДугалла. У своїй статті він заявив, що зниження маси тіла людини після смерті обумовлено тим, що з дихального апарату виходить зайва рідина.
Після цього спростування Еугеніус вирішив провести власне дослідження та вирушив до швейцарського медичного центру. Він зібрав 23 добровольці. Кожен із піддослідних мав особливість бачити регулярно сновидіння. Пацієнти лягали спати на спеціальних ліжках-вагах із підключеними до їхніх голов датчиками. Їх зважували до занурення у сон і тоді, коли датчики вказували, що мозок людини перебуває у стадії глибокого сну.
Після проведення такого досвіду над усіма своїми підопічними Еугеніус Кугіс визначив, що під час занурення тіла людини в глибокий сон його душа тимчасово залишає фізичну оболонку. У цей момент воно стає легшим у середньому на 6-7 р.