Біографія Пришвіна: факти з життя, творчість письменника

Письменник і фотограф, агроном і військовий кореспондент — це далеко не повний перелік професій, про які розповідає біографія Пришвіна. Хлопчик, який у дитячі роки зовсім не хотів вчитися, ставши дорослим, наздогнав і перегнав ровесників у всьому. Згадаймо життєвий шлях письменника.

Михайло Пришвін: біографія, факти з життя

Михайло Михайлович Пришвін оспівував у своїх творах російську природу, писав просто і водночас проникливо, здобув любов читачів і високі оцінки колег. Скласти враження про життєвий шлях творця допоможе коротка біографія Пришвіна.

Пришвін: сім’я та дитячі роки

Малою батьківщиною майбутнього письменника було Хрущово-Левшине (Орловська губернія), де його дід — єлецький купець — купив маєток. Його батьки — Марія Ігнатова та Михайло Дмитрович — уже виховували чотирьох дітей, коли на світ з’явився Міша:

• Батько любив природу, із задоволенням працював у саду, був завзятим мисливцем і майстерним вершником. Родовий маєток програв у карти.
• Мати — стійка і сильна жінка. Залишившись вдовою з боргами, вона зуміла дати всім дітям освіту.

Одним із яскравих Мішиних спогадів дитинства став малюнок із блакитними бобрами, який зробив розбитий паралічем батько. Мріям батюшки не судилося збутися, але син досяг успіху в житті.

Навчався Михайло в сільській школі, а в 10 років став гімназистом у Єлецьку. Старанності в учнівстві не виявляв. За шість років Михайло закінчив лише чотири класи. Погана успішність стала причиною того, що хлопчика втретє залишили на другий рік. Коли ж він посварився з учителем, то його відрахували.

Життя і творчість Пришвіна

Після цих подій мати відправила молодшого сина до дядька в Тюмень. Купець Іван Ігнатов думав, що племінник зможе продовжити його справу.

Михайло до 20 років закінчив Олександрівське реальне училище і став студентом політехнічного вишу в Ризі. У цей час його зацікавив марксизм, його прийняли в гурток і він потрапив під слідство.

Далі події розвивалися так:

• 1898 року Михайла звільнили з Мітавської в’язниці, відбувши там рік покарання за політичну активність.
• Молодий чоловік переїхав до Лейпцига, де вступив на агрономічний факультет і став землевпорядником.
• Пришвін повернувся в Росію і працював агрономом до 1905 року.
• Писав спочатку наукові праці, потім зайнявся журналістикою і, нарешті, письменництвом, що і стало справою його життя.
• Під час Першої світової війни Пришвін був військовим кореспондентом, створив багато нарисів про фронтові події.
• З більшовицькою революцією змирився не відразу. Йому навіть довелося через свою позицію ще раз побувати у в’язниці. Але пізніше він прийняв новий режим.

Після Другої світової війни Пришвін купив будинок у селі Дуніно під Москвою. Тут до 1953 року він проводив літо.

Ще з 1920 років письменник захоплювався фотографією, а тому обладнав справжню фотолабораторію в Дуніно. Її зберегли, а після відходу Пришвіна з життя організували музей його пам’яті.

Коли митцю виповнилося 80 років, у нього діагностували онкологічне захворювання. Через півроку, у січні 1954 року, письменника не стало. Він був похований на Введенському кладовищі. Його ім’я пізніше присвоїли гірському піку й озеру Кавказького заповідника, мису на Курилах і астероїду, відкритому 1982 року.

Особисте життя Пришвіна

Уперше письменник Пришвін одружився (цивільний шлюб) на селянці зі смоленського села Єфросинії Бадикіній. У жінки цей шлюб був другим. З першим чоловіком вона виростила сина Якова (загинув на фронті).

У «Щоденниках» письменник часто згадує Фросю, рідше називаючи її Павлівною. У пари було троє дітей:

1. Первістка Сергія не стало в дитинстві.
2. Другий син Лев Пришвін, белетрист, який писав під ім’ям Лев Алпатов, пішов із життя 1957 року.
3. Молодший син на ім’я Петро дожив до 1987 року. Свій літературний талант реалізував у мемуарах.

У 1940 році 67-річний Пришвін пішов із сім’ї. Його другою дружиною стала Валерія Ліорко. Вона була молодша за письменника на 26 років. Цей шлюб тривав 14 років. Вдова Пришвіна стала автором мемуарів про нього, зберігала його архіви і завідувала музеєм.

Михайло Пришвін: вірші, творчість

Творчість Пришвіна була тісно пов’язана з його науковою діяльністю. Одного разу письменник вирішив вийти за суворі рамки викладу, і 1907 року світ побачило перше оповідання Пришвіна «Сашок». Після цього літератор-початківець зайнявся журналістикою і багато подорожував:

1. Протягом півроку він їздив північчю країни, побував у Помор’ї та Виговському краї, де збирав народні казки, що стали основою збірки «Північні казки».
2. Михайло Михайлович досліджував Біле море, Кольський півострів, Соловецькі острови, Північний Льодовитий океан і навіть Норвегію, звідки приїхав назад до Петербурга. Свої враження він об’єднав у збірці «В краю неляканих птахів», за що був нагороджений срібною медаллю Російського географічного товариства.

Збірки подорожніх нарисів «За чарівним колобком» і «У стін граду невидимого» були видані 1908 року. До цього моменту Пришвіна вже знали такі літератори, як Олексій Ремізов, Дмитро Мережковський і Максим Горький. Останній через чотири роки допоміг видати перше зібрання творів Пришвіна.

У 1920-ті Пришвін працював учителем і багато подорожував Смоленською областю, створюючи дитячі оповідання та казки, які пізніше вийшли у збірці під назвою «Календар природи»:

• Про природу і тварин оповідають оповідання «Лисичкин хліб» і «Їжак». Ці прості душевні оповіді пробуджують у читачів щиру любов до природи, показують, як людина може бути другом усьому живому.
• У «Берестяній трубочці», «Ведмеді» і «Подвійному сліді» розвінчуються міфи, пов’язані з тваринами.
• Оповідання «Хлопці та каченята» яскраво описує переживання дикої качки за малюків, яких спіймали діти.
• «Золотий луг» і «Життя на ремінці» демонструють, чому природа жива і потребує турботи.

Окрім численних творів для дітей, у цей час письменник створює автобіографічний твір «Кащеєвий ланцюг».

У 1930-ті літератор придбав фургон для подорожей, який називав «Машенька». Пізніше йому на зміну прийшов автомобіль «Москвич». Об’їздивши Далекосхідний регіон, письменник створив:

• книгу «Дорогі звірі»;
• повісті «Женьшень» і «Неодягнена весна»;
• книгу оповідань «Берендєєва хаща»;
• повість-казку «Корабельна хаща».

Під час Другої світової війни письменник, якому виповнилося 70 років, перебував в евакуації в Ярославській області. Він, щиро люблячи природу, намагався захистити ліс навколо села, де жив, від знищення через розробки торфу.

До столиці Михайло Михайлович повернувся в передостанній рік війни, тоді ж опублікували оповідання «Лісова краплина». У 1945-му він завершив билинну казку «Комора сонця».

В оповіданні «Моя батьківщина» яскраво проявилася зворушлива любов письменника до Вітчизни. Прості, не пафосні слова склали розповідь, побудовану на емоціях і переживаннях, а не на подієвому сюжеті. Під час читання відчувається солодкий аромат чаю з молоком, чуються голоси людей, спів птахів і шум листя в лісі.

Одна з основних праць літератора — його «Щоденники». Перші записи з’явилися 1905 року, дати останніх охоплюють 1954-й. За загальним обсягом «Щоденники» більші, ніж зібрання творів митця у восьми томах. За цими записами можна судити про погляди Пришвіна на життя загалом. Вони були опубліковані тільки в 1980-х, раніше їх не пропускала цензура.

Два твори Пришвіна екранізували:

• Картину «Хатина старого Лувена» зняли в середині 1930-х, але пізніше вона зникла в архівах.
• Пригодницька драма «Вітер мандрів» (1978) — екранізація казки «Корабельна гущавина» і «Комора сонця».

Зазначимо, що Пришвін не лише художнім словом описував природу, а й знімав її: автор робив цікаві світлини — ілюстрації до своїх книжок.

Така багата на події та творчі пошуки біографія Пришвіна. Він не тільки бачив красу навколишнього світу, а й зумів зберегти і передати її в слові та образі.