Site icon NEWS ВІТРИНА

Залежність від оточуючих: як сформувати власну думку?

Людина часто опиняється заручником громадської думки. Ця залежність не дає їй спокійно жити, розвиватися, просто бути собою, а питання «що про мене подумають інші люди?» стає вищим за власні бажання.

Детальніше про цю проблему розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі.

За словами експерта, співзалежні люди занадто залежні від чужої думки. Це виражається в невпевненості та пошуку зовнішнього підтвердження, схвалення.

«Ми нехтуємо своєю думкою — вона завжди опиняється на другому плані. З дитинства, у дисфункціональних стосунках зі значущими дорослими, ми не навчилися спиратися на свою думку і відокремлювати її від чужих думок.

Ми виросли в такому середовищі, де наше самовираження могло бути небезпечним, де ми не були достатньо підтримані дорослими в процесі висловлення власної думки.

Тож несвідомо ми вчилися відмовлятися від своєї думки і концентруватися на думці оточуючих.

Щоб зберегти себе, нам було важливо правильно підлаштуватися під інших людей, правильно зреагувати», — пояснює фахівчиня (тут і далі орфографію та пунктуацію автора збережено — прим.ред.).

Співзалежний — це людина реакції. Вона, здебільшого, не обирає свою поведінку, а реагує на слова, думки чи вчинки інших людей.

Тобто, джерелом активності співзалежної людини є її реакції на зовнішні обставини та інших людей, а не власні інтереси, почуття та потреби.

Ми реагуємо на все: почуття, вчинки, проблеми інших людей, навіть на власні думки про те, як інші могли б зреагувати на них.

«Співзалежні непогано справляються з реагуванням у кризових ситуаціях — і це може бути їхньою сильною стороною. Але річ у тім, що кризою для них є практично все.

Ми реагуємо надсильно, не думаючи, не проводячи аналізу. Ми реагуємо раніше, ніж встигаємо як слід розібратися в ситуації.

Звідси й залежність від думок інших людей — у нас немає жодного фільтра, ми спершу пропускаємо всередину себе без розбору все, що нам кажуть, а потім починаємо з цим боротися у себе всередині», — пише експерт.

Ми не зобов’язані реагувати на все. Ми можемо вибирати, на що реагувати, а на що ні.

Перш ніж реагувати, зупиніться і проаналізуйте те, що відбувається:

  • Що йде нам на користь, а що — ні?
  • Що важливо приймати на власний рахунок, а що — ні?
  • Що є нашою проблемою, а що — ні?
  • Що ми відчуваємо, і які рішення нам важливо ухвалити, виходячи з цих почуттів?
  • Чи достатньо ми піклуємося про себе, коли реагуємо на інших людей?
  • Яка наша власна думка? ⠀

Унікальна добірка новин від нашої редакції

Exit mobile version