Бадьян (зірчастий аніс) — невелике вічнозелене тропічне дерево Illicium verum, близький родич анісу звичайного. Його батьківщиною вважають Південно-Східний Китай і Японію, а культивують у багатьох тропічних країнах — Південній Кореї, В’єтнамі, Камбоджі, Індії, на Філіппінах і Ямайці. Слово «бадьян», на думку багатьох лінгвістів, запозичене з татарської «баджан» — аніс.
Як прянощі використовують висушені темно-коричневі плоди, у формі шести-, десяти-, а найчастіше восьмикутних зірочок з анісовим запахом.
Бадьян — одна з найпопулярніших прянощів китайської кухні: ним приправляють тісто, свинину, качок і курей (м’ясо посипають крупно меленим бадьяном, як сіллю, що надає йому пікантного та дещо несподіваного для європейця смаку), додають його до різноманітних напоїв, а також використовують разом із часником, цибулею та перцем у підливах до страв із овочів і рису. В’єтнамці додають бадьян до супів із яловичини, а індонезійці — до «кечап-маніс», густого темно-коричневого соєвого соусу. Фахівці не радять використовувати бодян у приготуванні риби — він затінює її смак, хоча знаменитий суп з акулячих плавників китайці все-таки традиційно варять із бодяном.
У Європі бодян прижився тільки з відкриттям торгових шляхів і став застосовуватися так само, як і аніс. Його додають до печива, фруктових супів, пудингів і компотів, головним чином зі слив, груш і яблук, з ним готують лікери, пунш, наливки та настоянки, а деякі аматори додають його до грогу (гаряча вода, цукор і ром) або просто до міцного чаю з цукром. Смак і аромат варення з вишні, сливи, аличі, айви буде значно кращим, якщо до нього за 10-15 хвилин до готовності додати бодян, окрім того, варення з додаванням бодяну під час зберігання не зацукровується.
Користуватися бодяном слід обережно — його надлишок може надати страві гіркоти. На літрову банку компоту достатньо одного кінчика зірочки, а на таз варення — цілої зірочки.
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.