Фініки

Фініки 50 разів згадуються в Біблії. На Близькому Сході вже не одну тисячу років ці солодкі плоди, які ми звикли бачити у в’яленому або зацукрованому вигляді, є невід’ємною частиною місцевого меню.

Фініки: опис продукту

На експорт фініки йдуть у переважній більшості у в’яленому або зацукрованому вигляді. Технології в’ялення різні. Традиційна проста: плоди, не виймаючи кісточок, в’ялять на сонці. Або ж плоди підсушують, виймають кісточку, варять у сиропі та висушують остаточно.

Три перших місця у світі з виробництва фініків посідають Єгипет — понад 1,3 мільйона тонн на рік, Іран — 1 мільйон тонн і Саудівська Аравія — понад 900 тисяч тонн на рік. Доросла фінікова пальма може приносити за сезон до 120 кг плодів.

Фініки (підраховано точно) 50 разів згадуються в Біблії. На Близькому Сході вже не одну тисячу років фініки — невід’ємна частина місцевого меню. Біологи вважають, що спочатку фінікові пальми з’явилися в регіоні Перської затоки. У східній частині Аравійського півострова археологи знайшли свідчення, що фініки тут стали культивувати за 6 тисяч років до нашої ери. Плантації фінікових пальм з’явилися в Месопотамії та Єгипті близько 4 тисяч років до нашої ери. У Стародавньому Єгипті фініки їли свіжими, сушеними і робили з них вино. У ранньому Середньовіччі арабські купці познайомили з фініками Південну і Південно-Східну Азію, Північну Африку, Іспанію та Італію. А 1756 року іспанці завезли фініки до Мексики та Каліфорнії, після чого вони потрапили до Європи та Азії.

У фініках, навіть в’ялених (але не зацукрованих), досить багато вітаміну С . Завдяки високому вмісту клітковини і цукрів фініки для людського організму — чудовий постачальник енергії.

Види і сорти фініків

Існує три види фініків: м’які, напівсухі та сухі — вони відрізняються за вмістом фруктози, глюкози та сахарози.

Як готувати фініки

Фініки їдять просто так, вприкуску з чаєм і міцною кавою.

М’якоть плодів подрібнюють і замішують у тісто для випічки.

Її перетирають у пасту для приготування кількох різновидів східних солодощів, кубики такої пасти називаються «айва«.

Із плодів варять сироп, який часто називають фініковим медом (він же дібс або раб у Лівії). Існує також фінікове вино та фініковий оцет.

Часто з фініків виймають кісточку і фарширують їх горіхами, зацукрованими апельсинами і лимонними скоринками, кунжутною пастою тахіні або навіть вершковим сиром.

У північній Нігерії фініки разом із гострим перцем люблять додавати в місцеве пиво, вважаючи, що так воно менше п’янитиме. Одне з популярних повір’їв, поширених в Африці, і справді приписує фінікам властивість зменшувати вплив алкоголю.

У фініках міститься багато танінів, тому стародавня народна медицина використовувала їх як натуральний засіб, що очищає кишечник. Сироп на основі фініків прописувався від хворого горла, застуди та температури.

У місцях зростання фінікових пальм молоде листя цих дерев, яке щойно розпустилося з бруньок, деколи їдять як овочі, попередньо відваривши або обсмаживши.

А фінікові кісточки обсмажують у печі, розмелюють і заварюють на кшталт кави. Бутони і квіти фінікових пальм також вживаються в їжу.

У Пакистані, Індії, Північній Африці, Гані та Кот-д’Івуарі з фінікового соку роблять ніжний пальмовий цукор, який широко використовується в кухнях Південно-Східної Азії та Африки, там його називають джагері або гур.

Сезон фініків

У фініків дуже короткий сезон дозрівання — з липня по серпень. Через це не в країнах-виробниках нелегко знайти свіжі плоди. Якщо вам пощастило бути в кроковій доступності від фінікового гаю, обов’язково спробуйте свіжі фініки. Це дуже смачно!

Цілий рік у супермаркетах можна купити в’ялені або зацукровані фініки